75 років тому, 28 квітня 1943 року, була створена дивізія "Галичина"
Молоді, життєрадісні, чисті в помислах, відчувши себе духовними спадкоємцями справи українських січових стрільців, пішли до дивізії, аби вибороти для України волю і державність. Здебільшого вчорашні студенти й гімназисти, книжники й мрійники, "люди ідеї" - всі вони, однак, були реалістами в головному: без регулярної армії Україна ніколи не зможе навіть претендувати на своє законне місце у колі вільних народів. Адже то був час, коли говорила зброя...
Отож вони взяли в юнацькі руки зброю. Одягли на українські душі чужинецькі мундири, насталили рішучістю серця й понесли свої життя на страшну косовицю смерті під Бродами. Такий екзамен поставила перед ними доля. І вони його витримали. Вони не хитнулися, не полишили поле бою. Вони сповна оплатити вірність патріотичним ідеалам своєю молодою кров’ю. Відтоді Броди й стоять у нашій історії поряд з Крутами.
Українські патріоти взяли на себе обов’язок здобути Україні волю. Та план воїнів Української дивізії "Галичина" помаревів на політичному обрії і щез.
Пройшовши через болісні розчарування, високий героїзм і трагедію поразок, вони випили гірку чашу несправджених надій. Їм випали різні дороги: одні пішли до Української Повстанської Армії, другі - часто поранені - потрапили в радянський полон і звідали гулагівського хліба, треті здалися союзникам і після перебування в таборах полинули, мов сумні журавлі, до чужих берегів. Вони жили у країнах західного світу, а серця їх боліли за Україну.
